У будь-якому віці до планування вагітності потрібно підходити виважено та відповідально. Необхідно розуміти, що навіть абсолютно здоровим парам не відразу вдається завагітніти, тому не потрібно передчасно панікувати та вишукувати проблеми зі здоров’ям, обстежуючи все підряд.

Про це луцький репродуктолог, ендокринолог, гінеколог-хірург Петро Патій розповів під час прямого ефіру в Instagram психіатру та психотерапевту Світлані Ісаєнко.

Інформаційне агентство Волинські Новини підготувало для своїх читачів найцікавіші витяги з розмови.

«Не потрібно визначати базальну температуру, купувати тести на овуляцію чи вираховувати дні по календарю – все це не працює»

Важливо розуміти, коли виникає проблема і коли про неї потрібно говорити. Часто трапляються ситуації, коли на прийом приходить пацієнтка і говорить, що має проблеми з плануванням вагітності, запитує, що їй робити і як лікуватися. І ми розпочинаємо розмову з того, а скільки часу вона планує вагітність. На що жінка відповідає: у нас був один незахищений акт і нічого не вийшло.

Для того, аби менше боятися, потрібно мати певні знання. У репродуктології ми навіть не починаємо говорити про якусь проблему з безпліддям, фертильністю, допоки пара не живе відкрито статевим життям протягом року; до того ж за умови регулярного статевого життя. Є пари, які довго не живуть разом, і для них це особливо актуально, адже вони хотіли б вирішити проблему якнайшвидше. Регулярно в понятті репродуктолога – це не рідше трьох разів на тиждень. Саме в таких випадках статистично шанс завагітніти набагато вищий. Не потрібно визначати базальну температуру, купувати тести на овуляцію, вираховувати дні по календарю, робити фолікулометрію – насправді все це не працює. Якщо все-таки протягом тривалого періоду завагітніти не вдається… Я дуже люблю, коли пацієнти приходять парами. Наприклад, нещодавно мені написав чоловік, котрий зазначив, що вони з дружиною протягом деякого часу живуть відкритим статевим життям, однак вона не може завагітніти. Важливо розуміти, що це процес, у якому беруть участь обоє. І якщо раніше, ще 15 років тому, говорили про те, що переважає жіноча причина безпліддя, то зараз 50-60% проблем виявляють у чоловіків. Тому дуже важливо аналізувати обох партнерів. Однак часто, коли ми обстежуємо пацієнтку і я говорю про те, що бажано також обстежити партнера, у відповідь чую: він не піде, в нього все окей, у нього є діти від попереднього шлюбу або він просто не хоче, соромиться і т. д.

«Навіть в абсолютно здорових пар, у яких немає діагностованих проблем, протягом року незахищеного статевого життя вагітність настає тільки в 70% випадків»

Коли ми говоримо про планування вагітності дорослою парою, наприклад віком 35+, то це, як правило, свідомі люди, котрі підходять до питання відповідально. Не треба впадати в крайнощі. На жаль, багато лікарів маніпулюють їхнім бажанням народити дитину й обстежують усе підряд. Є чіткий і дуже простий алгоритм – це обстеження на інфекції, які передаються статевим шляхом, аналізи на ВІЛ/СНІД, сифіліс, флюорографія тощо. І при відсутності хронічних захворювань чи продуктивної симптоматики, наприклад у разі регулярного циклу, відсутності скарг, перенесених операцій, парі не потрібно обстежуватися повністю. Це якраз той момент, коли потрібно заспокоїтися, розслабитися, займатися спортом, улюбленими справами, їсти, спати, відпочивати і спокійно планувати вагітність. Потрібно виділити собі якийсь час, протягом якого ви взагалі не будете заморочуватися тим, що у вас, можливо, є якась проблема, – оптимально це пів року, рік, півтора.

Чиста статистика: навіть в абсолютно здорових пар, у яких немає жодних діагностованих проблем, протягом року незахищеного статевого життя вагітність настає тільки в 70% випадків. Тобто те, що ви відразу чи упродовж пів року не завагітніли, ще не означає, що ви серйозно хворі і все пропало. До цього потрібно ставитися з розумінням і дарма не хвилюватися. Тут уже маємо питання до психологів. Наприклад, маємо емоційних пацієнтів без будь-яких проблем зі здоров’ям, і невдача протягом двох місяців їх дуже хвилює, вони не сплять, нервуються, починають думати про те, що, можливо, з ними щось не так, і це також може бути причиною того, що завагітніти не вдається. Стреси впливають на наш ритм життя, на настання вагітності і на здоров’я загалом. Проведено дуже багато досліджень щодо того, як стреси впливають на жіночий організм. Недосипання, хронічний стрес, нерви часто можуть бути причиною порушення циклу і проблем із фертильністю.

«Чоловіка обстежити достатньо просто, а із жінками все набагато складніше»

Причин, чому завагітніти не виходить, дуже багато. Відразу можна перерахувати як мінімум два десятки. Який повинен бути підхід? Перше, що вам варто було би зробити – це знайти спеціаліста, який би все вам грамотно пояснив.

Ми слідуємо чіткому алгоритму, обговорюємо ситуацію, а далі обстежуємо обох партнерів. Чоловіка обстежити достатньо просто – він здає аналіз на інфекції та спермограму. Лише за цими двома дослідженнями ми можемо оцінити його фертильний потенціал. Із жінками все набагато складніше. Є кілька умов, необхідних для настання вагітності. Перша – наявність овуляції, тобто фолікул повинен рости і лопнути в середині циклу, з нього має вийти яйцеклітина (запліднена або ні). Відповідно, ми починаємо з аналізу того, чи є овуляція. Важливо розуміли, що не можна досліджувати все відразу. Це так не працює. Немає сенсу досліджувати прохідність труб, поки ми не знаємо, чи є овуляція. Наприклад, вони у вас непрохідні, вам зробили операцію, однак, якщо овуляції немає, завагітніти все одно не вийде. Тому потрібно чітко слідувати алгоритму.

Перше, що порушується, якщо ми говоримо про якісь психологічні проблеми, хронічний стрес, – це овуляція. Я впевнений, що в кожної жінки на фоні якогось стресового фактору, наприклад, коли вона перехвилювалася чи злітала на відпочинок, збивався цикл і менструація, при відсутності вагітності, наставала пізніше. Зазвичай причина полягає в тому, що не було адекватної овуляції, тобто без хорошої овуляції не буде менструації.

Першочергово ми обстежуємо яйники. І тільки після того, якщо там виявили проблеми, аналізуємо гормони репродукції, щитовидну та інші ендокринні залози. У нас є проблема і ми шукаємо її причини, а не здаємо всі аналізи підряд. Тобто ви маєте поспілкуватися з лікарем, під час бесіди він побачить або ні якусь проблему і лише тоді призначить аналізи для того, аби визначити причину виникнення цієї проблеми. Отож, перший етап – овуляція. Далі запліднена яйцеклітина має потрапити в матку. Ми повинні дізнатися, чи прохідні труби. Є три основні методи: гістеросальпінгографія, метросальпінгографія та лапароскопічна перевірка труб. У чому відмінність? Під час першого вводиться контраст і ми на УЗД дивимося, чи прохідні труби, під час другого після введення контрасту ми досліджуємо рентген. Третій метод – це метод прямої візуалізації: ми вводимо камеру в черевну порожнину, вводимо контраст і дивимося, чи прохідні труби. Ми можемо скористатися кожним із варіантів. Мінуси перших двох – у тому, що це методи непрямої візуалізації (або рентген, або УЗД, які не дають 100-відсоткової відповіді). У будь-якому випадку лікар має все проговорити з вами. Вибір є завжди і він має прийматися спільно з лікарем.

Коли ми впевнилися в прохідності труб, тобто запліднена яйцеклітина врешті потрапила в матку, вона має прикріпитися до ендометрію. Тому ми перевіряємо, чи немає якихось структурних аномалій у порожнині матки. Знову ж таки, УЗД не дає всіх відповідей. Окрім будови порожнини матки, ми перевіряється функціональні можливості ендометрію, тобто шар, куди має прикріпитися яйцеклітина, теж має функціонувати правильно. Тут якраз і розпочинаються труднощі, тому що можуть бути і імунні фактори, і якісь хронічні запальні процеси, і гормональні порушення… Якщо говорити про проблеми, з якими ми стикаємося найчастіше, то є дві хвороби цивілізації, як їх зараз називають, – це гормональні порушення на фоні хронічного стресу і ендометріоз. Ці два захворювання дуже взаємопов’язані й обидва лікуються достатньо складно. Однак обидві хвороби легко попередити здоровим способом життя, не в останню чергу способом мислення. Так, одні з ключових факторів розвитку ендометріозу – це хронічний стрес, спадковість і пізнє планування вагітності.

«У мене були пацієнтки, котрі народжували і в 49, і в 50»

За нормами репродуктологів, фертильний вік жінки зараз розширений до 52 років. У мене були пацієнтки, котрі народжували і в 49, і в 50. Це можливо, це не протипоказано і ніхто не буде жінку шеймити. Навпаки круто – в такому віці наважитися на цей крок.

Просто медицина – це питання вірогідності. І після 35 років щороку зменшується ймовірність того, що жінці вдасться завагітніти і що вагітність протікатиме нормально. Вважається, що до 35 років додаткових ризиків немає, а після 35 (при відсутності якихось захворювань) щороку ризик, наприклад, генетичних патологій ембріона зростає на 17%. Після 42 років ризики зростають фактично в геометричній прогресії. Однак це не означає, що до 35 років у вас все буде прекрасно, а після 35 – жахливо.

Ви можете планувати вагітність тоді, коли вам комфортно. Але якщо вам, наприклад, 45 років, то краще це робити з досвідченим лікарем, аби проаналізувати всі фактори, які можна проаналізувати, і мінімізувати всі ризики. От до прикладу, ви маєте недолікований зуб чи хронічний пієлонефрит – пролікуйте це на етапі планування вагітності. Або зробіть щеплення, якщо ви взагалі ні від чого не вакциновані. Це прості кроки, які можуть на кілька відсотків збільшити шанс того, що у вас усе буде окей. У чоловіків пул сперматозоїдів повністю оновлюється за два тижні, а жінка народжується зі сталою кількістю яйцеклітин (близько мільйону). До моменту завершення статевого дозрівання кількість яйцеклітин становить 150-200 тисяч. До 30-річного віку їх залишається 10 тисяч. Коли настає менопауза – від півтори до трьох тисяч. Також після 30 розпочинається фізіологічний процес старіння яйцеклітин, у них накопичуються спонтанні мутації, тобто, грубо кажучи, їхній генетичний матеріал псується. Навіть якщо ви абсолютно здорові, вірогідність виникнення якихось проблем буде трохи вищою, адже, починаючи з 25-річного віку, ми з генетичного погляду потрохи починаємо помирати, а з психологічного – тільки починаємо жити (сміється).

Це все потрібно враховувати. Однак особисто я скоріше противник раннього планування вагітності. Так, вагітність у 20 років не завжди протікає гладко порівняно з добре спланованою вагітністю в 35. Підхід до планування вагітності в будь-якому випадку має бути виважений і відповідальний.

Текст: Ольга Шершень

Фото зі сторінок Петра Патія в соціальних мережах Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть

Источник: www.volynnews.com